Річард Лоуренс Тейлор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард Лоуренс Тейлор
Тейлор у 1999
Ім'я при народженніангл. Richard Lawrence Taylor
Народився19 травня 1962(1962-05-19) (62 роки)
Кембридж, Англія, Велика Британія[1]
Країна Велика Британія
 США
Діяльністьматематик, викладач університету, науково-педагогічний працівник
Alma materПринстонський університет
Клер-Коледжd
Галузьтеорія чисел і математика[2]
ЗакладГарвардський університет
Стенфордський університет[2]
Вчене званняBarbara Kimball Browning Professorship in the School of Humanities and Sciencesd[2]
Науковий ступіньдоктор філософії[3]
Науковий керівникЕндрю Джон Вайлс[4]
Аспіранти, докторантиКевін Баззард
Elena Mantovand[5]
Ана Караяні[5]
Джек Торн (математик)[5]
Sug Woo Shind[5]
Peter Eric Greend[5]
Oliver Bulteld[5]
Grigor Grigorovd[5]
Mark Edward Tristan Dickinsond[5]
David Savittd[5]
William Russell Mannd[5]
Samuel Rufus Williamsd[5]
Ashley Frazer Jarvisd[5]
Karsten Bueckerd[5]
Luiz Manoel Silva Figueiredod[5]
Florian Herzigd[5]
Michael Scheind[5]
Teruyoshi Yoshidad[5]
Suh Hyun Choid[5]
Thomas James Barnet-Lambd[5]
David James Geraghtyd[5]
Wushi Goldringd[5]
Bao Le Hungd[5]
Ila Varmad[5]
George Boxerd[5]
Yuhou Xiad[5]
Lue Pand[5]
Jun Sud[5]
Kai-Wen Land[5]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Американське математичне товариство[6][7]
Нагороди
Особ. сторінкаprofiles.stanford.edu/200500

Рі́чард Ло́уренс Те́йлор (англ. Richard Lawrence Taylor; нар. 19 травня 1962) — британський та американський математик, що працює в області теорії чисел.

Будучи колишнім аспірантом Ендрю Вайлса, він повернувся в Принстон, щоб допомогти своєму наставнику завершити доказ Великої теореми Ферма.

Академічна кар'єра

[ред. | ред. код]

Він отримав ступінь бакалавра мистецтв у Клер Коледжі в Кембриджі, і доктора філософії в Принстонському університеті у 1988 році. З 1995—1996 роках займав посаду на кафедрі геометрії в Оксфордському університеті і був науковим співробітником в Нью-коледж, Оксфорд, а потім став професором математики в Гарвардському університеті. В даний час він працює в Інституті перспективних досліджень.

Робота

[ред. | ред. код]

Один з двох документів, що містить доказ теореми Ферма є спільною роботою Тейлора і Ендрю Вайлса.

У подальшій роботі, Тейлор (разом з Майклом Гаррісом) довели локальні теореми Ленглендса для повної лінійної групи над числовим полем. Більш простий доказ було запропоновано майже одночасно з Ґі Геніартом, і десять років потому Пітером Шольцем.

Тейлор, разом з Крістофом Брейом, Брайаном Конрадом, і Фредом Даймондом, завершив доказ гіпотези Таніяма-Шимури, виконуючи досить важкі технічні розрахунки у випадку адитивної редукції.

Останнім часом, Тейлор, слідуючи ідеям Майкла Гарріса і спираючись на його спільні роботи з Лоурен Клоузелом, Майклом Гаррісом, та Ніком Шеперд-Барроном, анонсував доказ гіпотези Сато-Тейта для еліптичних кривих з J-інваріантним нецілою. Це частковий доказ гіпотези Сато-Тейта використовує теорему Уайлса про модульність у напівстабільних еліптичних кривих.

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Тейлор є сином англійського фізика Джона С. Тейлора. Він одружений з Крістін Тейлор (математичний біолог). У них є двоє дітей: Джеремі і Хлоя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Freebase Data DumpsGoogle.
  2. а б в https://profiles.stanford.edu/200500
  3. On congruences between modular forms / Richard Lawrence Taylor.
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  7. http://www.ams.org/news?news_id=1680
  8. List of Fellows of the American Mathematical Society [Архівовано 2018-08-25 у Wayback Machine.]. Retrieved 25 August 2013.
  9. 2015: 20035967.html National Academy of Sciences Member Directory [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.]. Retrieved 30 April 2016.
  10. Election of New Members at the 2018 Spring Meeting | American Philosophical Society. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]